Термопара - правильний вибір, запорука успіху.

Типи термопар

У світі визначено кілька типів термопар відрізняються вони за складом матеріалу. Найбільш поширені та відомі термопари типу: J, Т, L, K, R, S, A-1, A-2, A-3.

Термопари мають великі робочі температури. Але слід пам'ятати про те, що чим вище температура термопари, тим менша її чутливість. Правильно підібрати датчик термопари на вибір клієнту пропонується близько 50 моделей та різновидів, які використовують у різних середовищах та для різного типу обладнання. За допомогою невеликої термопари можна виміряти температуру на невеликій ділянці або об'єкті.

Вибір термопари

При максимальній температурі виміру +200 ⁰C – можна застосовувати датчики із мідного або платинового термоопору. Для виміру невеликої ділянки з мінімальною теплоємністю можна замовити термопару мідь-констант, яка цікава тим, що легко монтується над розчином мідного купоросу, а сама при цьому має високий ступінь чутливості та невелику вартість.

При контролі екстремально високих температур +800 ^оС, фахівці рекомендують купувати термопару типу L (хромель-копель). Даний тип датчиків працює в широкому діапазоні температур від -200°С і до +800°С. Цікаво, що термопара типу L часто використовується в країнах СНД (Росії, Україні, Білорусь, Казахстані, Азербайджані та ін.), але вони практично не використовуються на території Європи.

Один із найпопулярніших типів термопар – До (хромель-алюмель), тому що робочий діапазон виміру температур визначений від -200 ⁰С і до +1300 ⁰С. Термопари типу До дають рівномірний лінійний результат вимірювання. Але найбільш плідна робота датчика проходить в діапазоні до +800 С, тому що вже при температурі в +1000 С можна спостерігати окислення проводу, що дає похибку в вимірах . Можна збільшити діаметр дроту термопари до 3 мм, і тоді Ви зможете збільшити термін служби датчика в кілька разів.

У вимірі температури +1700 ⁰С використовуються термопари, які виготовлені з платини та інших дорогоцінних металів. Але головним недоліком таких пристроїв є висока ціна, хоча датчик має вкрай низьку чутливість та високу стабільність параметрів.

Датчики, які вимірюють найвищу температуру, називаються вольфрам-ренієвими, але вони мають значний недолік – термопара не працює в окисленому середовищі та оболонка датчика наповнюється інертним газом. При цьому необхідно використовувати їх лише у спеціальній оболонці з постійним наповненням інертним газом.